Сьогодні сексуальна освіта в Україні перебуває в зародковому стані, та окремі громадські організації і популяризатори створюють цікаві проекти, з яких уже можна почати роботу в своєму навчальному закладі та батькам зі своїми дітьми.

На даний час, дітям сьогодення цікаво знати про те "Як вони з'явилися на світ?" навіть не в підлітковому віці а навіть дошкільникам. Тому шановні батьки, приділіть 8 хвилин свого часу на відео з корисною інформацією

https://www.youtube.com/watch?v=k-mRvEFJeH8

КІЛЬКА ПОРАД БАТЬКАМ ПРО СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ

Якщо батько або мати вільно обговорюють зі своїми дітьми питання, пов’язані зі статевим розвитком, романтичними, інтимними і сімейними стосунками, дітям справді пощастило. Проте багато батьків, навіть визнаючи необхідність статевого виховання, часто обирають вичікувальнупозицію, вважаючи, що чим довше молоді люди не будуть поінформовані, тим пізніше почнуть статеве життя. В результаті відверта розмова відбувається тоді, коли поради і попередження вже не актуальні.

Статеве виховання, яке базується на знанні фактів і повазі прав дитини, в будь-якій сім’ї стає частиною виховання особистості та формування загальнолюдських цінностей. Воно дає уявлення про важливість сімейних відносин, цінності здорового способу життя, відповідального ішанобливого ставлення до себе та інших.

ПОЧИНАЙТЕ ЯКОМОГА РАНІШЕ

Якщо дитина з ранніх років отримує відповідну до її віку й розвитку інформацію про взаємини, знає правильні назви всіх частин тіла і відчуває, що батьки є надійними порадниками, найімовірніше, спілкування з нею у старшому віці на відвертіші теми не викличе труднощів. У кожному разі, почати спілкуватися на ці теми хоч би й пізніше все одно краще, ніж ніколи.

ВРАХОВУЙТЕ ВІК І ГОВОРІТЬ ПРОСТО

Поки дитина маленька, говорити з нею про те, що її цікавить, легко. Головне – відповідати спокійно й зрозуміло, підкреслюючи, що йдеться про звичні речі. Почати краще з біологічних відмінностей чоловіків і жінок, пояснюючи слова, які вона може почути поза домівкою або з ЗМІ. Тема вашої розмови з дитиною обов’язково повинна відповідати її віку.

У розмові з підлітком використовуйте анатомічні терміни, пояснюючи їх точний зміст. Відповівши на запитання, переконайтеся, що дитина зрозуміла ваші слова і дізналася те, що хотіла. Якщо ви не можете відповісти, зізнайтеся в цьому. Добре, якщо у дитини з’являться нові запитання.

ВИБИРАЙТЕ ДЛЯ РОЗМОВИ ЗРУЧНИЙ ЧАС, МІСЦЕ І МОЖЛИВІСТЬ

Ваше спілкування має відбуватися в атмосфері довіри і відкритості. Використовуйте різні життєві випадки як «виховні моменти» – прокоментуйте ситуацію, свідками якої ви стали, обговоріть те, що трапилося в школі, сюжет фільму або книгу.

КОЖНЕ ПИТАННЯ МАЄ ПРАВО НА ВІДПОВІДЬ

Якщо ви ігноруєте питання або намагаєтеся уникнути розмови, ви тим самим даєте дитині зрозуміти, що їй не варто звертатися до вас. Якщо ваша дитина доросла до того, щоб запитати, значить, вона досить доросла, аби отримати відповідь.

ВИЯВЛЯЙТЕ ПОВАГУ

Завжди уважно вислухайте дитину і ніколи не глузуйте над її запитаннями. Те, що вам може здатися незначним і не вартим уваги, постає дуже важливим для вашої дитини. Не обговорюйте в її присутності те, що її бентежить чи цікавить, з іншими дорослими. Спілкуючись на рівних з дитиною, ви залишаєтеся батьками. Важливо не тільки висловити свою думку, а й дізнатися думку дитини, дати їй можливість поділитися своїми почуттями. Спілкування краще будувати на позиціях партнерства: повчальний тон і нотації тільки ускладнюютьвзаєморозуміння.

ЗАОХОЧУЙТЕ САМОСТІЙНІСТЬ

Наголошуйте, що турбота про своє здоров’я і самостійність характерні саме для дорослої людини, що дорослішання нерозривно пов’язане з особистою відповідальністю за наслідки своїх вчинків і умінням відстоювати свої переконання, не піддаватися тиску з боку інших. Намагайтеся виробити у дитини навички самостійного ухвалення рішень і вміння сказати «ні».

НЕ ТІЛЬКИ РИЗИКИ

Пам’ятайте, що статеве виховання має охоплювати різні теми, а саме питання цінностей, відносин, турботи, емоційної близькості, любові, відповідальності, сім’ї, материнства і батьківства, а не обмежуватися інформацією про фізіологічні аспекти статевих стосунків і ризики, які їх супроводжують.

ПРОПОНУЙТЕ ІНШІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Якщо ви боїтеся щось наплутати або не можете подолати збентеження в розмові з дитиною про стосунки статей, надайте їй можливість самій прочитати про це чи прочитайте разом з нею. Сьогодні є чимало книг, розрахованих на різний вік, які наочно і дбайливо донесуть всі необхідні відомості до дитини.

ВЧАСНО РОЗПІЗНАТИ І ПОПЕРЕДИТИ НАСИЛЬСТВО

Усі батьки сподіваються, що з їхньою дитиною цього ніколи не станеться. Але насильство можливе і з боку незнайомих людей, і з боку знайомих, і навіть у власній родині.

Дізнатися про насильство або розпусні дії щодо дитини можна за її зовнішнім виглядом, поведінкою, розмовами. Садна і синці на обличчі або на тілі дитини, не схильної до бійок і активних ігор, – тривожний сигнал, особливо якщо вона не вдається в подробиці, або її розповідь не є правдоподібною. Пережите насильство може викликати замкнутість, поганий настрій, пригніченість, тривожність, страх залишатися наодинці з людиною, що вчинила насильство. Дитина може розповісти про те, що трапилося другові чи подрузі, вчителеві, матері, але говорити про це, як про випадок, що трапився з кимось іншим, про який вона дізналася з новин, прочитала в Інтернеті або побачила в кіно.

Зверніть увагу на емоційний стан дитини під час розповіді, прислухайтеся, що вона хоче вам сказати насправді: просто поділитися приголомшливим фактом або просигналізувати про те, що трапилося особисто з нею. Якщо ви не відчуваєте себе готовим говорити з нею на цю тему, зверніться до психолога. Коли ж ви зважилися на розмову, важливо те, що ви говорите і як. Поза, міміка, жести, інтонація, тембр голосу, смислові паузи – все це дитина зчитує як знаки: на чиїй ви стороні? чи заслуговуєте ви її довіри?

Якщо в сім’ї є досвід довірчих бесід з дитиною на інші теми, почніть розмову про ймовірне насильство зі звичних фраз: «Давай, пошепчемося!», «Ти мені хочеш щось розповісти?» Можна обговорити нібито почуту або прочитану історію про неправильну поведінку дорослого щодо дитини. Висловіть своє негативне ставлення до дій дорослого, засвідчіть, що розумієте почуття дитини.

Для попередження сексуального насильства важливо, аби з раннього дитинства дитина усвідомлювала, що люди бувають різні і що вони чинять по-різному. Залякувати дитину не потрібно, але не можна й підтримувати ілюзію ідеального світу.

Дитина повинна знати, що ніхто не має права цілувати її в губи, примушувати до обіймів і поцілунків, роздягати її, торкатися інтимних частин тіла. Батьки й близькі можуть поцілувати дитину тільки в лоб, носик, щічку, ручку. Пам’ятаючи про це, дитина легше розпізнає сексуальне домагання.

Важливо розрізняти бажання дорослого або однолітка обійняти, щоб висловити радість від зустрічі або емоційно підтримати, і домагання – коли в дотиках, висловлюваннях, проявах уваги, пропозиціях провести разом час відчувається явний сексуальний підтекст.

Дитина повинна бути впевненою, що батьки захистять і підтримають її за будь-яких обставин, не розгніваються, не звинуватять в брехні або у провокуванні сексуального інтересу інших людей. Тільки в цьому випадку дитина поділиться з вами тим, що її турбує. Почуття провини й сорому, або побоювання, що їй не повірять, змушує дітей замовчувати випадки насильства і його спроб.

Варто навчити дитину правилам поведінки з незнайомими людьми:

-не розмовляти з незнайомцями на вулиці; на прохання показати потрібну вулицю або провести до магазину потрібно пояснити, як пройти, але в жодному разі не проводжати, навіть якщо попросив одноліток або жінка;

-не розмовляти зі сторонніми через вхідні двері і не впускати їх до помешкання;

-не приймати ніяких подарунків, частувань, пропозицій підвезти, сходити в гості, пограти, взяти участь у зйомці кіно від незнайомих людей, в тому числі однолітків;

-не вірити незнайомцям, які представляються знайомими батьків (друг батька, однокласниця мами тощо), якщо батьки про це не попереджали заздалегідь;

-не сідати в машину до незнайомців, не заходити до під’їзду або ліфту з незнайомими людьми, повідомляти рідним домофоном про свій прихід;

-якщо незнайомець намагається заманити в безлюдне місце або змусити сісти в машину, потрібно голосно кричати і кликати на допомогу;

-якщо незнайомець йде слідом, потрібно зайти в магазин або інше громадське приміщення і подзвонити батькам, сказати про це охоронцю або співробітникам і не виходити з приміщення до приїзду батьків; якщо поблизу немає ніяких громадських місць, то можна підійди до будь-якого дому і помахати рукою нібито батькам / родичам, яких бачиш у вікні. Можна зробити вигляд, що дзвониш додому, і голосно повідомити про своє швидке повернення. Налаштування мобільного телефону повинні дозволяти швидкий набір номерів батьків і міліції.

Кiлькiсть переглядiв: 7